Сутність роботи полягає в дослідженні деформацій стінок шпуру, проведеного з контуру виробітки. Через те , що шпур проводиться в зоні неупругих деформацій (зона зруйнованих порід), то можна підтверджувати , що зсуви стінок шпуру будуть достатніми, щоб затиснути тіло анкера. Також у роботі буде показаний пошук оптимального тіла анкера і його розміри. На даному етапі існує більш 300 видів анкерів. У країнах СНД найбільше часто використовуються 10 видів анкерів. Класифікація анкерів провадиться по таких ознаках:

1) по особливостях закріплення;
2) по різновиді замка анкера;
3) по різновиді замкової частини стрижня;
4) по конструктивних особливостях;
5) по особливостях установки, витяги і контролю;
6) по особливостях застосування;
7) по різновидах опорних елементів.

Сутність анкерного кріплення така. Анкерне кріплення складається із системи стрижнів (дерев'яних, металевих, залізобетонному, пластмасових та ін.), що закріплюються в пробурених по контурі виробітки шпарах і призначених для збільшення несучої спроможності гірських порід за рахунок скріплення й удержання її окремих прошарків або блоків у залежності від структурної будівлі порід, що уміщають виробітку. Анкер у свою чергу складається зі стрижня, замка і натяжного устрою. Замок анкера служить для закріплення стрижня в породі, а натяжний устрій (гайка, клин і т.д.) -для створення в тілі анкера попереднього натягу з метою зменшення розвитку деформацій гірських порід. Несуча спроможність порід з анкерною кріпью досягає таких меж, при яких вони не руйнуються під впливом гірського тиску при відсутності у виробітку підтримуючої кріпи, а спроможні лише плавно прогинатися без розірвання сплошности. Частіше усе закріплення анкера провадиться за допомогою хімічної смоли. Але тому що вартість такої смоли складає біля 40% від вартості самого анкера, то варто знайти такий засіб закріплення анкера, що дозволить знизити грошові витрати. На це і спрямована магістерська робота.